Травертин

Травертин – декоративна штукатурка, що імітує вапняну гірську породу. Елегантна і практична вона ідеально підходить для будь-якого приміщення: ванної кімнати, передпокою, балкона. Відрізняється хорошою зносостійкістю, запобігає утворенню плісняви, легко реставрується. Також вона ідеально підходить для власників домашніх вихованців – ваш улюбленець може точити кігті, не залишаючи жодних слідів.

Хімічний склад травертину: Травертин на 49% складається з оксиду кальцію, на 6% діоксиду кремнію і безлічі інших компонентів (TiO2, Fe2O3, Al2O3, MgO, K2O+Na2O).

Фізичні властивості травертину: Для травертину характерно пористу, пористу будову і саме цим він відрізняється від вапняку, т. к. будова вапняку щільне. Щільність і твердість травертину невисока. Камінь травертин міцніше, ніж онікс. У травертину, завдяки його пористості, краще, ніж у мармуру, теплофізичні і звукоізолюючі властивості, він легше. Незважаючи на відносно високий відсоток водопроникності, натуральний травертин має хороші морозостійкі якості, довговічний.

 Особливості освіти травертину: Травертин - це осад солей кальцію, що утворюється на дні водойм, поруч з виходом на поверхню джерел. Холодні або теплі води, зазвичай пов'язані з вулканічною діяльністю, виходять на поверхню, багату вапняком, несучи в собі велику кількість вуглекислого газу (CO2). Він вступає в реакцію з переважаючим в ґрунті бікарбонатом кальцію Ca (HCO2) і повітрям. В результаті реакції в осад випадає карбонат кальцію СаСО3. Якість отриманого травертину залежать від температури води та повітря, вмісту розчиненого CO2, інтенсивності світла, турбулентності потоку і багатьох інших факторів. Пористість каменя виникає в процесі його освіти через сірчистого газу, бульбашки якого, проходячи через шари вапняних сумішей, піднімалися на поверхню. Чим більше різних частинок біологічного походження (листочків, черепашок, як водних. так і наземних, розкладання залишків кістяків хребетних) буде брати участь у процесі, тим більше буде пористість матеріалу. Настоящие, хорошие цельные травертины образовываются в стоящей воде, в то время, как в местах с сильным течением, у водопадов и т.д. образуются губчатые и желваковые. Окраска травертина зависит от процесса осаждения карбонат кальция. Если карбонат кальция не подвергался никаким дополнительным внешним воздействиям, то его цвет будет максимально приближен к белому. Однако, в природе это встречается крайне редко. Большая часть травертинов имеет оттенок от светло-бежевого до орехового. Более темные травертины имеют лучшие технические качества, они способны выдерживать большую нагрузку. Травертин может менять свой цвет после добычи. Так, белые камни могут стать песочными или даже жёлтыми. Это происходит из-за процесса окисления солей железа, которые имеются в составе камней.

     Добыча травертина: Крупные месторождения травертина есть в Германии, в Италии, в Турции в Памуккале. Крупными экспортёрами этого природного минерала выступают Иран, Греция, Румыния, Португалия, США, Мексика, Аргентина и Перу. В России самые большие залежи данного камня расположены неподалёку от города Пятигорска и на полуострове Камчатка.

     Область применения травертина: Камень травертин натуральный известен ещё с древности, а точнее со времён Древнего Рима. В древние времена травертин использовался только для изготовления опорных стоек и фундамента различных сооружений. Внешние и внутренние стены возводились из других материалов. Но спустя некоторое время, травертин стали использовать для постройки зданий и сооружений. Это было связано с основными свойствами материала: лёгкостью обработки, высокой надёжностью и приятным цветом. Самыми известными постройками, при сооружении которых использовался данный камень, являются